Єпископ Віктор Бедь | 13 лютого 2016, 19:38
Яка ж сліпота... Хоча подібне в історії уже було, і не раз... Але поряд із цим, підтвердження того, що тільки ми самі, українці, повинні вирішувати свої національні, державні та церковні питання!!! Не потрібно забувати і про те, що як Російська Православна Церква, так і Римо-Католицька Церква - це імперсько-державні церковні утворення, які думають однако - по імперськи, у власних меркантільних інтересах та імперських інтересах тих держав, до яких належать. Тому і знаходять спільну мову, зокрема, і щодо блокування утвердження єдиної Автокефальної Помісної Української Православної Церкви. Чужинці чи з Сходу, чи Заходу - як були, так і залишаються чужинцями... Бо дуже цікаво, коли знову без нас, українців, - чи то мордвини, чи то італійці, чи то бразилійці, чи хто там іще... вирішують наші питання... Хоча ми їх на це неуповноважували...
Отож § 24 говорить нам про прозелітизм. З довголітньої практики католицько-православної полеміки довкола цього слова зрозуміло, що для Московської патріархії прозелітизмом є будь-яка діяльність іншої конфесії на її «канонічній території». Мабуть на підвердження того, що «документи на Україну лежать в моїй папці, а не в твоїй», Патріарх Кирило взяв з собою на Кубу українського митрополита Антонія (Паканича). Це байдуже, що на території України щонеділі церкву відвідує в середньому від 5% (в містах) до 16% (в селах) і ці показники ще й змінюються зі Заходу на Схід. Байдуже також, що в Росії до церкви ходить менше людей, ніж в секуляризованій Західній Європі, проте все населення пострадянського простору, за версією Патріарха Кирила, є православним. І тому, на його думку, будь яка діяльність інших християн на цих теренах суперечить словам Павла, цитованим у Декларації: «Я вважав, однак, за честь не проповідувати Євангелії там, де Христове ім'я було вже відоме, щоб не будувати на чужій основі» (Рим. 15,20) (§ 24).
Другим проблематичним моментом формулювань Декларації є відсутність чіткого розуміння, хто з ким тут говорить. Якщо Патріарх Кирил бачить у Папі Римському лише главу Римо-Католицької Церкви, тобто Західної чи Латинської, то прозелітизм в його розумінні є саме діяльність християн західної традиції. А як бути зі східними католиками? Навіть якщо прийняти неактуальну теорію Патріарха Кирила про «канонічні території», то слід сказати, що вони співіснують на ті й же території, що й православні, вважаючи її своєю і мають на це право. Й історія благовісті на цій території це також і їхня історія.
http://risu.org.ua/ua/index/expert_thought/analytic/62512/
