Sunday, November 29, 2015

Размышляя о режиме Эрдогана и конфликте с Россией

Страна, которая является врагом Израиля превращается в ад и разруху, если конечно не имеет сильной армии как Иран или Турция.
Судьба страны на Ближнем Востоке зависит от того какая ее политика по отношению к Израилю.
Правительства стран на ближнем востоке имеют выбор- либо смириться с условиями и дышать, или героически погибнуть и быть уничтоженными. Это и происходило все прошлые годы на Ближнем Востоке.
И здесь редкий случай когда будучи дилетантом в политике но изучая теологию можно реалистично смотреть на ситуацию.
Вот сидишь в фб ленте читаешь как восхваляют турецких друзей, как ставят аватарки и хочется присоединиться к общему хору, но когда вспомнишь что Израиль стоит на стороне курдов, которые уже который год требуют независимости (ведь три миллиона воинственных курдов проживает только в самом Стамбуле, и около 15 миллионов их проживает в Турции.) Да и были у Эрдогана конфликтикы с Израилем, да и не вечно западу его в послушниках держать.
Эрдоган пощелкает мускулами для престижа, но не будет режим Эрдогана идти против России. Поэтому слишком рано мы ставим турецкие аватарки и восхваляем турецких друзей. Точнее не слишком рано а бесполезно.
Турки не присоединились к санкциям западных стран в отношении РФ, а морские суда под флагами Турецкой Республики как ни в чем не бывало ходили в крымские порты, это бизнес.
Не выгодно Эрдогану Путина врагом иметь. Эрдоган мускулами поиграет а потом помириться с Путиным. Прибережет он сильоночьку свою для дел более важных, для будущего.
Ведь может быть и его режиму кошмарное будущее уготовано.

Розмірковуючи про режим Ердогана і конфлікт з Росією

Країна яка є ворогом Ізраїлю перетворюєтся на пекло і руїну, якщо звичайно не має сильної армії як Іран чи Туреччина. 
Доля країни на Близькому Сході залежить яка її політика по відношенню до Ізраїлю.
Правителі і уряди країн мають вибір- або змиритися з умовами і дихати, або героїчно загинути і бути знищеними. Це і відбувалося усі минулі роки на Близькому Сході. 
І тут рідкісний випадок коли будучи дилетантом в політиці але вивчаючи в минулому теологію можна реалістично дивитися на ситуацію.))
От сидиш у фб лєнті читаєш як вихваляють турецьких друзів, як ставлять аватарки і хочеться приєднатися до загального хору, але коли згадаєш що Ізраїль є на стороні курдів, які вже який рік вимагають незалежності (адже три мільйони войовничих курдів проживає тільки в самому Стамбулі, і близько 15 мільонів їх проживає в самій Туреччині.) Та й були в Ердогана конфліктики з Ізраїлем i не вічно заходу його в послушниках тримати.
Ердоган поклацає мускулами для престижу, але не буде режим Ердогана йти проти Росії. Тому занадто рано ми ставимо турецькі аватарки і вихваляємо турецьких друзів. Точніше не надто рано а марно.
Турки не приєдналися до санкцій західних країн відносно РФ, а морські судна під прапорами Турецької Республіки як ні в чому не бувало ходили в кримські порти, це бізнес.
Не вигідно Ердогану Путiна ворогом мати. Ердоган мускулами пограє а потім помириться з Путіним. Прибереже він сільоночьку свою для справ важливіших для майбутнього.
Адже може бути і його режиму кошмарне майбутнє уготовано.

испугалась ли турция россию?

наивно считать что турция испугалась санкций россии.
стамбул это одна из мировых столиц производителей и трейдеров.
турция это европейский китай, а турки - европейские китайцы.
вот соседи болгары и греки обвиняют всех в своих бедах - а турки молча пашут, турки пахари. еще с османской империи там человека приучили что работа это - благо. везде спрос на турок. в германии тоже считаются самыми старательными работниками, даже по сравнению с немцами. поэтому и слышны голоса в турции что мол при вхождении в ЕС придется на своих плечах и мозоле еще и экономические проблемы ЕС решать.
не испугаешь турок санкциями. а вот если турки начнут проверять качество российского бизнеса, грузовых перевозчиков, карго-сервисов, то тогда это аукнится очень больно здесь конкретно попадет под раздачу российский бизнес, включая мелких предпринимателей. ведь некоторые районы стамбула в буквальном смысле -русскоговорящие.
ну кажется вроде бы все правильно делает путин. обанкротившиеся предприниматели и дома и за рубежом устроят ему долгожданный майдан. хотелось бы чтобы поскорее бумеранг путинскому режиму был обеспечен.
военной угрозой турцию тем более не испугать. каждый турок вам скажет что турецкая армия сильнейшая в мире. они выигрывают междунарордные военные соревнования, а по духу в арсенале имеют бесчисленное количество воинов-камикадзе, суицидально-самурайского типа. так что войной их не напугать а только можно разозлить.
только вот все дело в том, что не выгодно эрдогану путина врагом иметь. эрдоган для своего престижа мускулами поиграет а потом помирится с путиным. может странно это пока звучит, но путин и эрдоган это два союзника. и время докажет что это к сожалению правда.

Friday, November 27, 2015

"ТРАНЗИТНИЙ СТАМБУЛ"

Автобус з Бургаса в Стамбул турецької компанії "Нілюфер" був дуже комфортним. Турки спочатку мені здалися якимись комічними, то водії бігаючі туди сюди на митниці,  то в митній вбиральні двоє турків мили ноги на ніч в умивальнику.
Але коли водій запропонував напої вимовляючи "чай-кава" - "чай-кава", я зрозумів що турецька мова дуже навіть може бути схожа на українську.
По дорозі з Болгарії в Стамбул у мене всю дорогу чесався ніс ніби віщуючи щось вражаюче, і потім я зрозумів що це не випадково. Стамбул здивував своєю атмосферою та унікальністю. Ні в якому іншому місті такої атмосфери немає.
У Стамбулі виявляється декілька багатокілометрових центрів міста. Рідко знайдеш місто в якому туристу потрібні не 7 днів і навіть не 2 тижні, а хоча б місяць щоб подивитися його пам'ятки.
За кількістю населення Стамбул більший за Москву, Нью-Йорк, Лондон чи Париж.
Близько 30% населення всієї країни проживає в Стамбулі, i в самому місті крім турків проживає більше 70 етнічних груп.
За час тижневого перебування в Стамбулі мені вдалося відвідати вражаючий Собор Святої Софії, район мечеті Султан-Ахмед, Гранд-Базар, прогулятися вулицями районів '' Таксим '', де уздовж довгої торговій вулиці "Істіклал" відвідав церкву святого Антонія, прогулятися по району "Лалелі", де майже на кожному кроці можна почути російську мову, обходити район '' Ортакьой '', '' Еміньону '', і престижний район Стамбула - '' Бебек '', де крім елітних апартаментів і яхт розміщених уздовж Босфору  видніються катера , човни, ботелi, і ресторани на воді. Також в районі  ''Шишлi'' знайшов по карті старий католицький некрополіс.

На "Гранд-Базарі" зазивали - відмінні рекламісти, можуть вас переконати придбати вподобану вам шкіряну куртку, і не тільки, на гранд-базарі є все і хоч щось, хоча б з сувенірів там необхідно туристу придбати. Я придбав кілька античних прикрас в подарунок; різновид фруктів і горіхів, гранатовий чай, і солодощі на зразок пахлави.

Уздовж Босфору розташовані готелі і ресторани. Дуже вражаючим виявилося літнє кафе готелю "Чіраан-сарай" - стародавня будівля уздовж Босфору з чудовою архітектурою, при якому побудований п'ятизірковий готель з басейнами і пляжем.
Припливши на пороході в Азійську частину міста - порт '' Каракьой '', я за рекомендацією відвідав автентичний турецький ресторан "Чіа", і назад вже повертався на маршрутному таксі, яке пролетіло через один з найбільших у світі мостів "Босфорський", обганяючи всіх на своєму шляху. Стамбульські водії мені здалися досить ризикованими і люблячими швидкість. (Так ось чому за час мого перебування в Стамбулі я кілька разів бачив по місцевому телебаченню кінні скачки. Один з улюблених видів спорту місцевих жителів.) Особливо захоплюючою така швидкісна "їзда в обгін" здалася на цьому мосту майже 200 метрів висоти над водою. А ось чому сам міст здається не має звичної високої огорожі, для мене так і виявилося нерозгаданою загадкою.
Біля стадіону ''Фенербахче'' я зайшов в одне кафе випити кави по турецьки за яку узбек Бурат не взяв з мене грошей порахувавши мене українця земляком чи що, ну гостем точно. Бурат як і його багато співвітчизників заробляє і збирає гроші щоб потім влаштувати життя у себе на батьківщині.
Від нього я дізнався що дуже багато узбеків, азербайжанцев, туркменів, грузинів  живуть і працюють в Стамбулі.

В одному з центральних районів міста - '' Бейоглу '', познайомився з двома російськомовними жінками батьки яких виявилися емігрантами з дореволюційної Росії. Вони мені розповіли цікаві історичні факти. Виявляється за часів більшовицької революції на вулицях Стамбула можна було зустріти  зубожілих дворян які виживали у ті часи продаючи квіти в районі "Чічек-пасаж", але були й досить багаті сім'ї деякі з яких потім емігрували до Парижу.

Увечері центральна вулиця "Істіклал" з безліччю прилеглих невеликих вулиць стає місцем веселощів і святкувань , де в клубах, в тематичних ресторанах часто грає жива музика, і багато вуличних виконавців оточених любителями турецького, іранського і курдського фолькльору.

Я взагалі досить чутливий до жіночої краси. Так, є звичайно і туркені дуже красиві, але якщо врахувати що в космополітичниму Стамбулі проживає більше 50 різних етносів, ось боснійки та іранки мені здалися дуже красивими дівчатами.
Одна блакитноока блондинка яка продавала солодощі в районі "Бейоглу", здивувала мене тим що вона не слов'янка. Виявляється вона з Трабзона, а в Трабзоні живе багато світловолосих і блакитнооких людей.
Для любителів сексуальних пригод Стамбул може стати досить сумним і руйнівним досвідом. Тут такі розваги можуть баслословно дорого обійтися, після того як нічні зазивали вас заведуть у приватний клуб, і пiд виглядом щедрих благодійникiв пригостять напоями та запропонують нав'язливих і волелюбних жінок, а потім пред'являть космічний рахунок за який вам обов'язково доведеться заплатити. Це плачевний досвід описаний в інтернеті багатьма туристами які потрапляли у такі пастки.

Проїзд в метро мені здався досить не дешевим 4 ліри, міський автобус 3 ліри, трохи дешевше. Але як я дізнався пізніше - треба було придбати  проїзний квиток. Те ж саме і з музеями міста. Звичайна плата за вхід в музей 10-20 турецьких лір, але якщо ви кілька днів у Стамбулі, і при приїзді придбаєте спеціальну карту за 85 лір, то вона дасть вам право відвідувати всі музеї міста. 

Моє перебування в Стамбулі збіглося з мусульманським постом Рамаданом. Особливо мужніми мені здалися власники маленьких закусочних і продуктових магазинів які в Рамадан навіть чай не мають права випити напротязі дня.
 Під час Рамадану стамбульська влада щовечора на центральних площах організовує безкоштовні обіди для всіх мусульман.
Туреччина мирська а не релігійна країна, але тут більшість населення сповідує Іслам, і зізнаюся чесно що релігійність мусульман мене вразила.
Релігійне подвижництво і дисциплінарний легалізм який у християнському світі можуть практикувати традиційні євангельські громади, тут ще з більшою ревністю і інтенсивністю присутній але на рівні громадської ісламської моралі.
Схід і захід сонця супроводжується молитвами при заповнених мечетях , молитви наче по перекличці у всіх мечетях міста завжди чутні по гучномовцю. І так 5 разів на день протягом кожного дня. Я експериментально зайшов у мечеть в 22-30 вечора вона була заповнена людьми. У більшості літніми бідняками, можливо з провінції, але все ж, це був будній день.

Не знаю як для кого, але згідно моєї слов'янської конституції організму тутешня їжа як майстерність місцевого кулінарного мистецтва-це якраз те що мені потрібно.
Стамбульці люблять і вміють смачно поїсти. У Рамадан ввечері видно як побожности гості міста переступають до трапези в міських ресторанах. Сім'ї традиційно трапезують разом за великими багатими столами.
Ну а для всіх інших звичайно хто не дотримується Рамадану немає ніяких заборон.
Я помітив що навіть простолюддя в дешевих закусочних Стамбула може собі дозволити дуже недорогі але екзотичні і смачні страви.
  Де наприклад вам можуть запропонувати варену голову барана, з якого продавець витягши м'ясо дрібно його порізавши і з цибулею, петрушкою і спеціями миттєво вам подає до столу?
Або м'ясо ягняти з овочами та спеціями?
Є і зовсім недороге блюдо - "рис з куркою і айраном" (національним турецьким напоєм на зразок кефіру), блюдо яке коштує менше ніж кава в звичайному кафе.
В супермаркетах можна придбати декілька видів овечого сиру.
По достатку і кількості всіляких солодощів з турками навряд чи хто небудь може зрівнятися. Ці солодощі спочатку звичайно потрібно побачити і обов'язково спробувати, щоб передати їх неймовірний смак. Також можна спробувати гнучке морозиво у фокусника-продавця.

Спілкуючись з німецьким турком проживаючим в хостелі я дізнався що турки як у Німеччині так і по всьому світу відомі як самий працьовитий народ, так як ще з часів Османської імперії їх привчили що - праця це благо. Турецька Армія на його думку найсильніша у світі. Турецькі вояки виграють у всіх міжнародні військові змаганнях, і що при будь-якому зручному випадку якщо виникне небезпека то більше мільйона відважних турецьких солдат "камікадзе" з радістю підуть на смерть, також він впевнений що Туреччина стане однією з найбагатших країн світу, слухаючи його горді аргументи мені здалося що у нього  трохи нереалістичні думки щодо войовничих курдів які доречі  домагаються своєї незалежності, адже три мільйони курдів проживає лише в самому Стамбулі, не кажучи вже про те що близько 15 мільйонів їх живе в самій Туреччині. Та й сусіди у Туреччині досить агресивні.
Турецька молодь, сучасна, освічена і про-європейська, не бажає жити та й уже давно як не живе в псевдо-теократичнiй авторитарній державі. Молодь виступає за євро-інтеграцію, і спілкуючись з молоддю я зрозумів що віра в Бога, на противагу фарисейській показній релігійності сприймається як те що повинно бути в серці а не тільки назовні людини.
Туреччина це країна яка швидко розвивається.
Не мало західно європейських турків повертаються на батьківщину, зокрема в Стамбул. Та й західно-європейські інновації і досвід бізнесу тут можна впроваджувати при  менших податках.
 "Стамбул це самий розвиваючий туристичний центр світового масштабу, місто в який завжди масово будуть приїжджати туристи '', говорить власниця хостелу, туркеня з бельгійським паспортом -Гізель.
В одному з античних книжкових магазинів району ''Таксим'', я познайомився з власником - Османом, який виявився троцькістом 11 років просидівшим у в'язниці, Осман і досі залишився людиною яка щиро вірить у коммуністичні ідеали, і активно бере участь в політичному житті країни. Маючи свою друкарню він перекладав роботи Маркса на Турецьку мову, виявився досить схожим на Карла Маркса.
В іншому античному книжковому магазині крім кількох англомовних книг, я придбав два томи "британських документів про вірменський геноцид".

У неділю в Бейоглу шукав по карті Вірменську Католицьку Церкву, але потрапив на служіння до Грецької Православної Церкви, де вперше почув служіння мовою оригіналу Євангелія.
Для мене в церкві особливо зворушливо було побачити християнські родини з арабських країн, адже саме там зараз екстремістські рухи захоплюють владу, і сповідувати християнство найважче.
Мені цікаво було подивитися як живуть люди і в бідних районах Стамбула, в тих самих де не дуже безпечно прогулюватися туристам.
Цей район виявився якраз на протилежному боці моста "Тарлабаші".
Мені здалося що люди які проживають там, не корінні Стамбульці, так як вид і фасадів і квартир був занадто убогий. Багатодітні веселі вулиці, жінки в хіджабах і іноді в паранджах.
У Стамбулі дуже багато біженців. Можна бачити дітей сплячих посеред центральних вулиць. Взагалі проблема біженців із Сирії стає серйозною проблемою в Туреччині. Мені чомусь пригадалася діяльність католицької освітньої та благодійної місії, описаної турецьким письменником Решадом Нурі Гюнтекіном в романі "Чаликушу". Ось так хочеться щоб натовпи цих вуличних дітей хтось то прихистив і виховав.

З автостанції '' Аксарай '', звідки я вирішив продовжити свою подорож, автобуси їдуть по балканському, середньоазіатському, та кавказькому напрямках. Дуже багато бізнес-туристів, дрібних комерсантів, з величезними сумками. Там же знаходяться і російськомовні служби "карго-сервісу", які можуть відправити ваш куплений товар по будь-якому напряму. Тільки от для мене залишилося питанням ,
 - Чим і де зараз можна успішно торгувати? Адже недорогий турецький товар зараз у великій кількості є практично скрізь.
Стамбул один з моїх найбільш вражаючих міст який я коли небудь відвідав.
Уже сидячи в автобусі вирушаючи в подальшу подорож я побачив з вікна одного літнього трудягу, для художника можливо таке обличчя було б виразом якоїсь мужності і тягот життя, і мені здалося що саме на цьому роботязі і тримається вся Туреччина, ця країна, що розвивається, цей своєрідний "Європейський Китай", який з оптимізмом дивиться в процвітаюче майбутнє.

"ТРАНЗИТНЫЙ СТАМБУЛ"

Автобус из Бургаса в Стамбул турецкой компании "Нилюфер" был очень комфортным. Турки поначалу мне показались какими то комичными. То водители бегающие туда сюда на таможне, то и дело  чешущие спины, то в таможенной уборной двое турков мыли ноги на ночь в умывальнике.
Но когда водитель предложил напитки произнося  "чай-кава"-  "чай-кава", я понял что турецкий очень даже может быть похож на украинский.
По дороге из Болгарии в Стамбул у меня всю дорогу чесался нос как будто предвещая что то впечатляющее, и потом я понял что это не случайно. Стамбул удивил своей атмосферой и уникальностью.   Ни в каком другом городе такой атмосферы нету.
В Стамбуле оказывается несколько многокилометровых центров города. Редко найдешь город в котором туристу нужны не 7 дней и даже не 2 недели, а хотя бы месяц чтобы посмотреть его .достопримечательности
По количеству населения Стамбул больше чем Москва, Нью-Йорк, Лондон или Париж.
Около 30 % населения всей страны проживает в Стамбуле.   И в самом городе кроме турков проживает более 70 этнических групп.
За время недельного пребывания в Стамбуле мне удалось посетить впечатляющий  Собор Святой Софии, район мечети Султан-Ахмед, Гранд-Базар, прогуляться по улицам районов ''Таксим'', где вдоль длинной торговой улице "Истиклал" посетил церковь святого Антония, прогуляться по району "Лалели", где почти на каждом углу можно услышать русскую речь, обходить район ''Ортакьой'', ''Еминьону'', и престижный район Стамбула -''Бебек'',  где помимо элитных апартаментов и яхт расположенных вдоль Босфора виднелись катера,лодки,ботели и рестораны на воде.   Также  в районе ''Шишли'' нашел по карте старый католичесский некрополь.

На "Гранд-Базаре" зазывалы - отменные рекламисты могут вас убедить купить понравившуюся вам кожаную куртку, и не только, на гранд-базаре есть все и хоть что-то, хотя бы из сувениров  там необходимо туристу приобрести. Я приобрел несколько античных украшений в подарок, разновидность фруктов и орехов, гранатовый чай, и сладости на подобие пахлавы.

Вдоль Босфора расположены гостиницы и рестораны. Очень впечатляющим оказалось летнее кафе  отеля "Чираан-сарай"- древнее здание вдоль Босфора с великолепной архитектурой при котором построен пятизвездочный отель с бассейнами и пляжем.
Приплыв на пороходе в азиатскую часть города - порт ''Каракьой'' я по рекомендации посетил аутентичный турецкий ресторан "Чиа", и назад уже возвращался на маршрутном такси, которое пролетело через один из самых больших в мире мостов  "Босфорский", обгоняя всех на своем пути. Стамбульские водители мне показались рискованными и любящими скорость езды.  (Так вот почему за время моего пребывания в Стамбуле я несколько раз  видел по местному телевидению конные скачки. Один из любимых видов спорта местных жителей.)  Особенно увлекательной такая скоростная "езда в обгон"  показалась на этом мосту почти 200 метров высоты над водой. А вот почему сам мост кажется не имеет привычного высокого ограждения для меня так и оказалось неразгаданной загадкой.
Возле стадиона Фенербахче я зашел в одно кафе выпить кофе по турецки за которое узбек Бурат не взял с меня денег посчитав меня украинца земляком что ли, ну гостем точно. Бурат как и его многие соотечественники зарабатывает и копит деньги чтобы потом устроить жизнь у себя на родине.
От него я узнал что очень много узбеков, азербайджанцев, туркменов, грузинов и живут и работают в Стамбуле.

В одном из центральных районов города - ''Бейоглу'', познакомился с двумя русскоязычными женщинами родители которых оказались эмигрантами из дореволюционной России. Они мне рассказали интересные  исторические факты. Оказывается во времена большевицкой революции на улицах Стамбула можно было встретить обнищавших дворян зарабатывающих на свое проживание  продавая цветы в районе "Чичек-Пассаж". но были и достаточно богатые семьи некоторые из которых потом эмигрировали в Париж.

Вечером центральная улица  "Истиклал" со множеством прилежащих небольших улиц  становится местом веселья и празнецтв где в клубах, в тематических ресторанах часто играет живая музыка, и много уличных исполнителей окруженных любителями турецкого, иранского и курдского фольклора.
Я вообще то то восприимчив к женской красоте. Да, есть конечно и турчанки очень красивые, но если учесть что в космополитичном  Стамбуле проживает больше 50 различных этносов, вот боснийки и иранки мне показались  чрезвычайно красивыми девушками.
Одна голубоглазая блондинка продававшая сладости в районе "Бейоглу", удивила меня тем что она не славянка. Оказывается она из Трабзона, а в Трабзоне живет много светловолосых и голубоглазых людей.
Для любителей сексуальных похождений Стамбул может стать довольно печальным и разорительным опытом. Здесь такие развлечения могут баснословно дорого обойтись, после того как ночные зазывалы вас заведут в приватный клуб, угостят напитками и предложат навязчивых и  любвеобильных женщин, а потом предъявят космический счет за который вам обязательно придется заплатить. Это плачевный опыт описанный в интернете многими туристами попадавшимися на такие ловушки.

Проезд в Метро мне показался достаточно не дешевым -4 лиры, городской автобус - 3 лиры, немного дешевле. Но как я узнал позже - надо было приобрести дневной  проездной билет. То же самое и с музеями города. Обычная плата за вход в музей 10-20 турецких лир,  но если вы несколько дней в Стамбуле, и при приезде приобретете специальную карту за 85 лир,  то она даст вам право посещать все музеи города.

Мое пребывание в Стамбуле совпало с мусульманским постом Рамаданом.  Особенно мужественными мне показались владельцы маленьких закусочных и продуктовых магазинов которые в Рамадан даже чай не имеют права выпить в дневное время.
 Во время Рамадана стамбульские власти каждый вечер на центральных площадях организовывают бесплатные обеды для всех мусульман.
Турция мирская а не религиозная страна, но здесь большинство населения исповедует Ислам, и признаюсь честно что религиозность мусульман меня поразила.
Религиозное подвижничество и дисциплинарный легализм который в христианских странах могут практиковать традиционные очень консервативные евангельские общины, здесь  с еще большей ревностью и интенсивностью присутствует но на уровне общественной исламской морали.
Восход и заход солнца сопровождается молитвами при заполненных мечетях. И так 5 раз в день на протяжении каждого дня. Я экспериментально зашел в мечеть в 22-30 вечера она была заполнена людьми. В большинстве пожилыми бедняками, возможно из провинции, но все же, это был будний день.
Не знаю как для кого, но согласно моей славянской конституции организма здешняя еда как мастерство местного кулинарного  искусства- это как раз то что мне нужно.
Стамбульцы любят и умеют вкусно поесть.  В Рамадан вечером в 20-45 видно как побожные гости города преступают к трапезе в городских ресторанах. Семьи традиционно трапезничают вместе за большими богатыми столами.
Ну а для всех остальных конечно кто не соблюдает Рамадан нет никаких запретов.
Я заметил что даже простонародье в дешевых закусочных Стамбула может себе позволить очень недорогие но экзотические  и вкусные блюда.
  Где например вам могут предложить вареную голову барана, из которого продавец вытащив мясо мелко его порезав и с луком, петрушкой  и специями мгновенно вам  подает к столу.
Или мясо ягненка с овощами и специями.
Есть и совсем недорогое блюдо - рис с курицей и айраном (национальным турецким напитком наподобие кефира) блюдо которое стоит меньше чем кофе в обычном кафе.
В супермаркетах можно приобрести несколько видов овечьего сыра.
По обилию и количеству всевозможных сладостей с турками навряд ли кто либо может сравниться. Эти сладости вначале конечно нужно увидеть и обязательно попробовать. чтобы передать их невероятный вкус.

Общаясь с немецким турком проживающим в хостеле  я узнал что турки как в Германии так и по всему миру известны как самый трудолюбивый народ, так как еще с времен Османской империи их приучили что - работа это благо.  Турецкая Армия по его мнению самая сильная в мире. Турецкие воины выигрывают во всех международные военные состязаниях, и что при любом удобном случае если возникнет опасность то больше миллиона отважных турецких солдат "камикадзе" с радостью пойдут на смерть, также он сказал что Турция станет одной из самых богатых стран мира, слушая его аргументы мне показалось что у него наверное немного нереалистическое мнение относительно воинственных курдов добивающихся своей независимости, ведь три миллиона курдов проживает только в самом Стамбуле, не говоря уже о том что около 15 миллионов их живет в самой Турции.   Да и соседи у Турции достаточно агрессивные.
Турецкая молодежь, современная образованная и про-европейская, не желает жить да и уже давно как не живет в псевдо-теократическом авторитарном государстве. Молодежь выступает за евро-интеграцию, и  общаясь с молодежью я понял что вера в Бога, в противовес фарисейской показной религиозности воспринимается как то что должно быть в сердце а не только наруже человека.
Турция быстро развивающая страна.
Не мало западно европейских турков возвращаются на родину, в частности в Стамбул.  "Стамбул это самый развивающийся  в туристический центр мирового масштаба, город в который всегда массово будут приезжать туристы'', говорит владелица хостела, турчанка с бельгийским паспортом -Гизель.
В одном из античных книжных магазинов района Таксим я познакомился с владельцем - Османом,  который оказался троцкистом 11 лет просидевшем в тюрьме и до сих пор оставшимся искренне верящим в коммунистические идеалы и активно участвующим в политической жизни страны. Имея свою типографию он переводил работы Маркса на Турецкий язык, да и сам он оказался очень похожим на Карла Маркса.
В другом античном книжном магазине помимо  нескольких англоязычных книг, я приобрел  два тома  "британских документов об армянском геноциде".

В воскресенье в Бейоглу искал по карте Армянскую Католическую Церковь, но попал на служение в Греческую Православную Церковь, где впервые услышал прославление на языке оригинала Евангелия.
Для меня в церкви особенно трогательно было увидеть христианские семьи из арабских стран, ведь именно там сейчас  экстремистские движения захватывают власть, и исповедовать христианство труднее всего.
Мне интересно было посмотреть как живут люди  и в бедных районах Стамбула, в тех самых где не очень беспечно гулять туристам.
Этот район оказался как раз на противоположной стороне моста "Тарлабаши".
Мне показалось что люди живущие там не коренные Стамбульцы, так как вид и фасадов и квартир  был слишком убогий.
Многодетные веселые улицы, женщины в хиджабах и иногда в паранджах.
В Стамбуле очень много беженцев. Можно видеть детей спящих посреди центральных улиц. Вообще проблема беженцев из Сирии становится серйозной проблемой  в Турции.  Мне почему то вспомнилась деятельность католической образовательной и благотворительной миссии, описанной турецким писателем  Решадом Нури Гюнтекином в романе "Чалыкушу" .  Вот так хочется чтобы толпы этих уличных детей  кто то приютил, воспитал и обучил.

Из автостанции ''Аксарай'', откуда я решил продолжить свое дальнейшее путешествие, автобусы едут по балканскому, среднеазиатскому, и кавказскому направлениях.   Очень много бизнес-туристов, мелких коммерсантов, с громадными сумками.  Там же находятся и русскоязычные службы "карго-сервиса", которые могут отправить ваш купленный товар по любому направлению. Только вот для меня осталось вопросом,;
 - Чем и где сейчас можно успешно торговать ? Ведь недорогой турецкий товар сейчас в большом количестве есть практически везде.
Стамбул один из моих самых впечатляющих городов который я когда либо посетил.
Уже сидя в автобусе отправляясь в дальнейшее путешествие я увидел из окна одного пожилого трудягу, для художника возможно такое лицо было бы выражением какого то мужества и тягот жизни, и мне показалось что именно на этом работяге и держится вся Турция, эта развивающаяся страна, этот своеобразный "Eвропейский Китай" ,  с оптимизмом смотрящий в преуспевающее будущее.

Чи злякалася Туреччина Росії?

наївно вважати що туреччина злякалася санкцій росії.
стамбул це одна з світових столиць виробників і трейдерів. 
туреччина це європейський китай, а турки - "європейські китайці" 
от сусіди болгари і греки звинувачують всіх у своїх бідах - а турки мовчки пашуть. турки пахарі. ще з османської імперії там людину привчили що робота це - благо. всюди попит на турків . в німеччині теж вважаються самими старанними працівниками, навіть в порівнянні з німцями. Турки фактично і є Германцями Cходу, тому й доречі чути голоси в Туреччині, що мовляв при входженні в ЄС доведеться на своїх плечах і мозолі ще й економічні проблеми ЄС вирішувати.
не налякають турків санкціями. а от якщо турки почнуть перевіряти якість російського бізнесу, вантажних перевізників, карго-сервісів, то тоді це аукниться дуже боляче тут конкретно попаде під роздачу російський бізнес, включаючи дрібних підприємців. адже деякі райони стамбула в буквальному сенсі -російськомовні.
ну здається начебто все правильно робить путін. збанкрутілі підприємці і вдома і за кордоном влаштують йому довгоочікуваний майдан. тобто як не крути а бумеранг путінському режиму забезпечений.
ну а військовою загрозою турків тим більше не налякати. кожен турок вам скаже що турецька армія найсильніша у світі. вони виграють міжнарордні військові змагання, а по духу в арсеналі мають незліченну кількість воїнів-камікадзе, суїцидально-самурайського типу. так що війною їх не налякати а тільки можна роздратувати

тільки от вся справа в тому що не вигідно ердогану путіна ворогом мати. ердоган для свого престижу мускулами пограє а потім помириться з путіним. може дивно це звучить але путін і ердоган це два союзника. і час доведе що це на жаль правда.

French cardinal: ecology is a ‘question of life and death’

In a homily preached a week before the beginning of the 2015 United Nations Climate Change Conference (COP 21) in Paris, Cardinal André Vingt-Trois warned against two ecological temptations.

The first temptation is “to dream of an idyllic universe” without mankind, he preached on November 22 at the Cathedral of Notre Dame. “This is an earthly paradise without men. It is ecology against humanity, in other words a vision of the human being as an intruder and a destroyer.”

The second temptation, Cardinal Vingt-Trois continued, is a “partial ecology” in which we make better use of resources in order to “safeguard our way of life” and to “ensure that our prosperity will continue.”

Referring to Pope Francis’s encyclical Laudato Si’, Cardinal Vingt-Trois called ecology “a global project of life that must reach all sectors of human existence … Ecology is not a decorative luxury for developed societies, it is a question of life and death. It is a question of life and death for which we are called to revise our manner of living.”

Ecology should take into account “not only our business, our interests, our hopes, our ideologies,” but also “the totality of the universe of which Christ is the center,” he added.http://www.catholicculture.org/news/headlines/index.cfm?storyid=26792&utm_source=feedburner&utm_medium=feed&utm_campaign=Feed%3A+CatholicWorldNewsFeatureStories+%28Catholic+World+News+%28on+CatholicCulture.org%29%29

Thursday, November 26, 2015

Was the Soviet lheritage so terrible? Can we talk about Soviet rule as a monolithic phenomenon? Many Marxists, Russophiles, US haters, in the West still see the Russian world as a benchmark for the future of mankind...

The Soviet regime was not monolithic. There were different stages of Soviet rule.
We can not talk about the phenomenon of the monolithic Soviet legacy. There were the most bloody and terrible periods(including Stalin's crimes against humanity, in spite of his glorification in Russia) and there were later the periods that had a human form.
The Soviet legacy has changed with the replacement of its leaders.
Perhaps the Soviet legacy in some of its history not completely rethought.
It really had its positive aspects. They say that the Finnish education system and French medicine largely borrowed their methods from the Soviet legacy. Well, quite a few older people recall the Soviet era with nostalgia.In hospitals the people were not looking for treatment from the tens of thousands of dollars. The quality surgery could cost the chicken, a thorough examination of the patient could cost a chocolate. And even these signs of gratitude were not necessary. There were many positives, I'm not talking about the continuous negative and total demonization of soviet heritage.
But I do not believe that the later Soviet Union was good. I mean that without a doubt there are a systems better than totalitarian communism and gangster-capitalism.
Some people on the west think  that ''socialism could provide its citizens with a life of peace and dignity'', but the constant zinc coffins from Afghanistan and other hot spots consistently proved the quite opposite. But from a social point of view, this system did not work for a few people and was still taking care of many social needs of the people. But in general, people pretended that they work and the government pretended that the flesh of money. And there was certainly a lot of lies and external ostentation, then the lie has become so obvious that there was nowhere to go further.
The problem is that this lie mutates. And there are attempts in another form to do with her special way. ''Russkiy Myr'', "special unique excellent way of Orthdox civilization''. against the backdrop of the depravity of this geo-political power, I do not believe in such claims. United Europe is much more attractive.
Do not forget that Ukrainian revolution started because Yanukovich did not sign the agreement with the EU. Therefore,Yanukovych's regime was overthrown. Educated youth throughout Ukraine is pro-European and pro-Ukrainian. But Ukrainians did not expect the Russian aggression. We never thought that the dream of a united Europe will turn for us at this price.
Look at the EU GDP. The values of the European Union are in the spirit of modern times. Culturally, we are no worse than the citizens of the Balkan countries, there is no other way but to unite with Europe, and I think that even many entrepreneurs and educated young people even in the Crimea today аfter exploring the delights of real Russkiy Myr would confirm it.

Monday, November 23, 2015

Philadelphia Baby’s Brain Tumor Shrinks After Kiss From Pope

PHILADELPHIA (CBS) —  Two months ago, Warrington residents Joey and Kristen Masciantonio say they experienced a miracle when Pope Francis spontaneously kissed their one-year-old daughter, Gianna, on the head.
Now, two months later, they believe it helped lead to recent scans that show barely any sign of Gianna’s tumor.
Gianna has a rare, inoperable brain tumor.
Her blood cells attacked her brain stem weeks after birth and surgery is not an option.
The Masciantonio clan showed up for the papal parade in front of Independence Hall, expecting maybe a quick glance. They got much more, thanks to a friend from the FBI.
“I think this is all from God. I believe the Pope is a messenger from God,” her father Joey Masciantonio told Eyewitness News.
The man who held Gianna for the Pope is Domenico Giani.  He is the Pope’s bodyguard.
Dominic is the name of Gianna’s older brother, and the Masciantonio family believes the similar names is just another sign of divine intervention. They say the proof is in the scans.
The August scan shows the tumor.
In the November scan, it’s hard to find proof of a tumor.
“She’s getting better and stronger. She’s blowing kisses. She’s starting to point at things,” Kristen Masciantonio told Eyewitness News.
Gianna was named for St. Gianna, a modern-day saint who died in 1962. Saint Gianna’s daughter was in Philadelphia and met little Gianna during the papal weekend. Her parents insist Gianna’s future is a bright one, and they can’t wait to sit down to show her and tell her what a difference a kiss can make.
“Last year was about living in honor of her. Now we’re going to get to live with her,” Joey Masciantonio said.
the source: http://goo.gl/rPNJWJhttp://goo.gl/rPNJWJ

Sunday, November 22, 2015

Педіатри з'ясували, коли людина вперше пробує кричати

Ще на стадії внутрішньоутробного розвитку діти тренуються кричати, встановили співробітники університетів Дарема і Ланкастера, передає BBC. Так дитина вчиться спілкуватися із зовнішнім світом за допомогою плачу і міміки.
Це показують результати УЗД 8 дівчаток і 7 хлопчиків. Дійсно ще в утробі діти починають хмуритися, посміхатися, морщити ніс. Доктор Надя Рейссланд вважає, що за цими проявами можна судити про те, чи йде нормально розвиток.
До цих пір вчені не знають, чи здатний плід реально відчувати біль, і чи відображають виразу обличчя його емоційний стан. Швидше за все, міміка все ж пов'язана з розвитком мозку, а не реальними почуттями.
Доктор Рейссланд підкреслює: "Для дітей вкрай важливо навчитися демонструвати біль відразу після появи на світ. Це дає можливість встановлювати контакт і доносити інформацію про стрес або біль"

парадокс. бідність і здоров'я

У період розрухи на Кубі стало значно менше діабету і серцево-судинних захворювань - констатують вчені. Середня вага страждаючих ожирінням кубинців за 90-ті роки, коли після введення блокади Куби з полиць зникло багато продуктів, а з заправок бензин, знизився на 5,5 кг. При цьому за 5-8 років утримання від переїдання і піших прогулянок замість пересування транспортом, смертність від цукрового діабету 2 типу знизилася на 50%, а від інфаркту - на третину. А ходити пішки справді довелося, про масштаби бензинової кризи говорить той факт, що за 90-ті Куба придбала у Китаю 1,5 мільйона велосипедів. З ростом Кубинської економіки з початку 21 століття смертність від діабету, інфаркту та інсульту знову почали зростати. Виходить, блага цивілізації негативно позначаються на нашому здоров'ї. Але вихід є - знизити масу тіла, відмовитися від багатьох продуктів, що продаються в супермаркеті, пересуватися пішки або на велосипеді. Цікаво, багато хто готовий на такий подвиг заради здоров'я? (Матеріал з сайту журналу "Здоров'я") 

Дослідження: діти одностатевих батьків імовірніше всього мають значно менше шансів закінчити середню школу

Знайщов цікаву наукову статтю у одному з християнських видань, і вирішив її перекласти.
Чомусь не набули розповсюдження ці наукові дослідження  у найвідоміших інформаційних джерелах.
Дослідження виявило, що діти одностатевих батьків  мають саму низьку успішність у шкільному навчанні.
 (Насправді це наукове дослідження є ще одним аргументом на користь інституту традиційної сім'ї.)

''В одному з перших великомасштабних порівнянь діти батьків від одностатевих шлюбів , вихованих гомосексуальними і лесбійськими парами мали тільки 65 відсотків більше шансів закінчити середню школу , ніж тi , хто виріс в традиційній сім'ї , і це навіть враховуючи  такі фактори , як дохід та освіта батьків.
Дослідження , ""High school graduation rates among children of same-sex households,", " Дуглас В. Аллен , професор економіки з Університету Саймона Фрейзера , Ванкувер , Британська Колумбія , було опубліковано в останньому випуску журналу , " Review of Economics of the Household ".
На відміну від попередніх досліджень одностатевого виховання дітей , Аллен був в змозі проводити великомасштабні порівняння одностатевого виховання в інших типах структури сім'ї - наприклад , батьків - одинаків і незаміжніх батьків протилежної статі - по перепису 2006 року.
Одним з найяскравіших результатів дослідження було те , що діти одностатевих пар також мали  гірші показники оцінок , ніж діти батьків - одинаків.

 Дослідження також виявило, що дочки одностатевих батьків мали гірші показники оцінок в успішності навчання, ніж у синів.
І, щодо успішності навчання у школі дочок гей-пар, (де двоє чоловіків), були значно гірше, ніж норми успішності у навчанні дочок лесбіянок,(пара- дві жінки.)
Те саме порівняння щодо синів одностатевих пар, лише навпаки - ті, з двома татами вищі показники успішності, ніж ті що, з двома мамами.http://www.jewsnews.co.il/2015/01/16/children-of-homosexuals-speak-out-against-same-sex-marriage-tell-of-unpleasant-upbringings/
(  переклад статті. Видання '' The Christian Post '' )
 http://www.christianpost.com/news/study-children-of-same-sex-parents-much-less-likely-to-graduate-from-high-school-106213/cpf
Читайте також ще одна стаття з англомовного ресурсу ''JEWSNEWS'':

Піст перезавантажує імунну систему людини

Університет Південної Каліфорнії опублікував несподіване дослідження. Виявляється, регулярні, але обмежені за часом періоди голодування, що тривають не більше 4 днів, відновлюють імунну систему. У людей підвищується рівень лейкоцитів, пише Viral Global News.
Причому, голодування може бути особливо ефективним для людей з ослабленою імунною системою, наприклад, для ракових хворих. Також тимчасова відмова від їжі нівелює побічні ефекти хіміотерапії. Під час голодування стовбурові клітини, які знаходяться в тілі, починають продукувати лейкоцити, регенеруючи всю імунну систему в цілому.
Відбувається цe через те, що тіло в умовах голоду намагається зберегти максимальну кількість енергії. "Побічний ефект" цього процесу - позбавлення від старих, слабких або пошкоджених імунних клітин. Примітно: раніше фахівці категорично забороняли голодувати хворим людям. Але тепер все змінилося. Крім ракових пацієнтів, голодування показано і літнім людям.

Здатність завжди бути вдячним зміцнює здоров'я сердечників.

Здатність завжди бути вдячним зміцнює здоров'я сердечників.
У новому дослідженні взяли участь 186 чоловіків і жінок, постраждалих від безсимптомної серцевої недостатності. Всі вони перенесли серцевий напад, але не мали таких симптомів, як втома або задишка. Тим не менш, у багатьох учасників ризик виникнення даних симптомів був підвищений, розповідає Science World Report.
Вчені виявили, що сильне почуття подяки знижувало рівень запалення, викликаного серцевою недостатністю. Крім того, воно підвищувало якість сну, настрій і змушувало людей вірити у власні сили. За словами дослідників, саме з вдячністю пов'язані позитивні ефекти, які зазвичай приписують духовному благополуччю.
Нещодавно фахівці вже говорили про те, що позитивні емоції допомагають боротися із запаленням. Захоплення і трепет, викликані, наприклад, захоплюючим видом або шедевром мистецтва, знижують в організмі рівень цитокінів, що беруть участь в імунній відповіді. Цитокіни борються з інфекціями і хворобами, але їх високі рівні пов'язані з безліччю проблем зі здоров'ям, таких як серцево-судинні захворювання, цукровий діабет 2 типу, артрит, клінічна депресія і хвороба Альцгеймера.

http://goo.gl/1ErUjk

Saturday, November 21, 2015

Айн Ренд і капіталізм

Айн Ренд-основоположниця філософської системи, назва якої — «об'єктивізм» Справжнє ім'я - Аліса Розенбаум.
це в той час коли марксисти-романтики, різні інженери, вчені, втікали з америки допомагати молодій радянській державі, ця дамочка прибула в сполучені штати з комуністичної росії і почала проповідувати капіталізм, як єдину систему працюючу для людського прогресу. 
марксисти-романтики були переконані, що людей не можна використовувати для цілей отримання речей, навіть якщо ці речі потрібні іншим людям, соціальна етика стоїть вище за гроші, і моральність полягає у знищенні експлуататорського класу через якого багаті стають багатшими а бідні біднішими.
Затята прихильниця капіталізму Айн Ренд навпаки проголошувала бога-егоїзму і власного я, егоїстичну-любов( у неї поняття любові це як бізнес-угода) і стверджувала що метою життя є виключно особисте щастя.
Не читав ще її книги.
Ось цікава її фраза:
«Справжніми підкорювачами фізичних реальностей життя стали не ті хто вмів миритися з суворими умовами і спати на ложі з цвяхів, а ті хто винайшов спосіб проміняти своє ложе з цвяхами на пружинний матрац.»
От мені особисто цікаво яку характеристику вона дала б "Шекспірівському Шейлоху" , персонажу який символізує майбутню епоху змін , і прощання з ідеєю '' християнського братерства '', або яку характеристику вона б дала "Шекспірівському Тiмону Афінському" в його мізантропічному стані?
Виявляється Айн Ренд все таки вірила що у людини є моральні обов'язки, і моральна повинність.
При цьому не визнаючи ''Морального Наставника''
Не визнаючи "Абсолютного Морального Законодавця''
Hу тут уже навіть не доходячи до політико-економічних питань, філософ Клайв Льюїс спростував би філософію Айн Ренд у п'ятому розділі своєї книги "Чудо"))



Ayn Rand Mike Wallace Interview 1959

https://www.youtube.com/watch?v=7ukJiBZ8_4k


Ayn Rand on Donahue 1979

https://www.youtube.com/watch?v=3u8Jjth81_Q

Wednesday, November 18, 2015

U.S. bishops approve statement that calls pornography 'mortal sin'

WASHINGTON

The U.S. bishops approved a statement on pornography on the second day of their Nov. 16-19 fall general meeting in Baltimore.
"Producing or using pornography is a mortal sin that needs to be confessed in order for the person to receive God's forgiveness," says the draft version of "Create in Me a Clean Heart: A Pastoral Response to Pornography." "Those who produce and distribute pornography harm the common good by encouraging and even causing others to sin," it says.
The proposed statement, prepared by the bishops' Committee on Laity, Marriage, Family Life and Youth, adds, "There are many victims of pornography. ... All child pornography is automatically trafficking and a crime, because it involves the sexual exploitation of a minor for commercial gain and it is against the child's will due to the inability to give consent."
It noted, "Many people struggle with pornography use, including faithful Catholics, people of faith, people of no faith, married and single people, fathers and mothers, the young and the old, clergy and those in consecrated life."
The bishops passed the document Nov. 17 in a 230 to 4 vote, with one abstention. It needed 181 votes to pass.
Do you know a volunteer religious ed teacher who inspired you or your kids? We want to tell their story in our upcoming Volunteers special section (only available to subscribers). Click here for more info.​
Before the vote, the bishops approved on a voice vote an amendment proposed by Bishop John F. Doerfler of Marquette, Michigan: "It is a grave matter by its object. It is a mortal sin if it is committed with full knowledge and deliberate consent. Unintentional ignorance and factors that compromise the voluntary and free character of the act can diminish a person's moral capability."
The amendment struck down the original sentence: "It is a grave sin by its very object although the particular intention and circumstances help determine one's culpability."
In presenting the document to the bishops Nov. 16, the first day of their annual fall general meeting in Baltimore, Bishop Richard J. Malone of Buffalo, New York, chairman of the committee that prepared it, described pornography as a "dark shadow in our world today."
He said that it is a "particularly sinister instance of consumption" whereby men, women and children "are consumed for the pleasure of others."
Bishop Malone noted that the statement, which has been in the works for three years, is "purposely comprehensive" but can by no means address the entire issue. Instead, he said, it should be seen as more of a "launch pad" promoting further discussion and resources to help those harmed by pornography.
He said Pope Francis has urged the U.S. bishops to seek out and heal wounds and the pornography document provides a means to do that.
Using the penitential Psalm 51 for both the title and as a recurring motif throughout the proposed statement, it says in its introduction, "We have seen the corrosive damaged caused by pornography: children whose innocence is stolen; men and women who feel great guilt and shame for viewing pornography occasionally or habitually; spouses who feel betrayed and traumatized; and men, women and children exploited by the pornography industry."
Although U.S. courts have had difficulty in defining pornography, the proposed statement borrows form the Catechism of the Catholic Church to define it: "removing real or simulated sexual acts form the intimacy of the partners, in order to display them deliberately to third parties.'
"It encompasses what is sometimes distinguished as 'soft'- and 'hard-core' pornography," the proposed statement adds. "This is an artificial divide; all pornography is harmful and wrong, while the effects on a person may vary on the intensity of the content. Pornography is not art."
It says, "Pornography can never be justified, even within marriage."
The proposed statement also links pornography to other sins, "especially masturbation. Masturbation, which is deliberate, erotic stimulation often to the point of orgasm, commonly occurs together with pornography use. While our culture largely sees it as acceptable, masturbation is always gravely contrary to chastity and the dignity of one's body."
It noted pornography's pervasiveness: "Erotic, oversexualized, and pornographic images are more present in American society than ever before. ... Mainstream entertainment itself has become hypersexualized. Novels that at one time would have been classified as 'erotica' are mainstream, to say nothing of the overtly sexual romance novel genre."
The proposed statement calls pornography "an industry of sin." "Pornography is a big business. Estimates of revenue stretch easily into the billions of dollars every year. The pornography industry is aggressive, savvy and regulated only sporadically," it said. "Other business, such as hotel chains, cable companies and drugstores, profit greatly from the widespread use of pornography and contribute to its accessibility."
That pervasiveness leads to negative effects on people and society, according to the proposed statement.
"Men are particularly susceptible to pornography because the male brain is strongly drawn to sexual images, a kind of 'visual magnetism' aggressively exploited by the pornography industry," it says, adding it can lead to addiction. Women "use pornography for similar reasons as men," it says, and are told wrongly that "using pornography is liberating for them."
"Viewing pornography, usually combined with masturbation, directly affects the brain's reward pathways and has been noted to have a similar effect on the brain as cocaine does on a person with a drug addiction or as alcohol on a person with an alcohol addiction," it says. "The moral culpability of an addicted person may be lessened depending on the circumstances, but the situation is particularly grave."
Pornography filters down to younger people, accounting for the rise of "sexting," sexually explicit text messages "associated with other risky sexual behaviors," the proposed statement says, including "greater risk of getting pregnant as a teenager -- or impregnating someone -- or contracting an STI," a sexually transmitted infection.
In one section of the 35-page text, those who use pornography are urged to turn away from it and to recommit their lives to Christ.
To those who produce pornography, the proposed statement says, "The Lord, in his great mercy and justice, is calling you to turn away from your sins and follow him," adding, "If you are also -- or have been -- engaged in criminal exploitation, we urge you to report your action and to hand yourself over to civil authorities. God can use your previous mistakes to help others."
It tells men and women who use pornography to "ask for forgiveness. Many good people struggle with this sin. You are not alone; there is always hope! ... Freedom from pornography is a daily choice and calls for ongoing formation."
The proposed statement advises those harmed by their spouse's pornography use to "seek solace in prayer, in receiving the sacraments, and in eucharistic adoration." While "anger at your spouse is natural and often justified," it makes a suggestion to "set clear boundaries if possible, such as installing an online monitoring program, clearing the home of any pornography, taking care of your own health, and refusing to be used as an excuse for your spouse's pornography use."
It says a Web page of the website of the U.S. Conference of Catholic Bishops, www.usccb.org, will include updated resources. including a list of support groups for those battling an addiction to pornography, educational resources about its harmful effects and guidance for families and whose who work with children to protect youngsters from pornography.
The bishops approved the drafting of the statement in 2013.
http://ncronline.org/news/vatican/us-bishops-approve-statement-calls-pornography-mortal-sin