північна корея з населенням майже в 25 мільйонів(за розміром може зрівнятися з однією з областей україни) на законодавчому рівні борeться з контролем народжуваності та штучним перериванням вагітності.
до речі в румунії в епоху чаушеску було теж саме.
заохочувалися великі сім'ї, так само люди не розкошували але у багатомільонній країні були всі нагодовані не особливо піклуючись про завтрашній день, молодь багатомільйонної країни одружившись отримує житло від держави.
i що цікаво що як тільки ці найбільш демонізовані режими впадуть і країни перейдуть на ринкову економіку, то стрімко починає падати народжуваність, і молодь в умовах гангстерського капіталізму і дорожнечі може і не мріяти про житло, сім'ю, і навіть про одну дитину.
але як пояснити цю противоприродність побожної моральності у філософії морального безбожництва?
це атеїстичні режими які по ідеї вірять що "после нас хоть потоп", і що немає ніякого трансцендентного морального законодавця.
все таки діти в утробі матері мають лише прагматичну цінність для цих режимів, їх хвилює не аморальність, і не право ненародженого. режиму потрібен молодняк, просто людина цінна як економічна одиниця для виробництва або гарматне м'ясо для війни. всього лише тимчасова потреба у гвинтиках в економічно-військовому виробничому цеху.
до речі в румунії в епоху чаушеску було теж саме.
заохочувалися великі сім'ї, так само люди не розкошували але у багатомільонній країні були всі нагодовані не особливо піклуючись про завтрашній день, молодь багатомільйонної країни одружившись отримує житло від держави.
i що цікаво що як тільки ці найбільш демонізовані режими впадуть і країни перейдуть на ринкову економіку, то стрімко починає падати народжуваність, і молодь в умовах гангстерського капіталізму і дорожнечі може і не мріяти про житло, сім'ю, і навіть про одну дитину.
але як пояснити цю противоприродність побожної моральності у філософії морального безбожництва?
це атеїстичні режими які по ідеї вірять що "после нас хоть потоп", і що немає ніякого трансцендентного морального законодавця.
все таки діти в утробі матері мають лише прагматичну цінність для цих режимів, їх хвилює не аморальність, і не право ненародженого. режиму потрібен молодняк, просто людина цінна як економічна одиниця для виробництва або гарматне м'ясо для війни. всього лише тимчасова потреба у гвинтиках в економічно-військовому виробничому цеху.
No comments:
Post a Comment